У храмі на честь Різдва Пресвятої Богородиці відбулося святкове засідання ветеранського клубу «Зв’язок поколінь» із нагоди 70-річчя визволення Києва.
Розпочалася зустріч із панахиди по загиблих воїнах, по тих, хто, не задумуючись, жертвував власним життям задля миру на рідній землі. Після спільної молитви всі зустрілися на чаюванні.
Духовний керівник клубу протоієрей Олег Мельничук подякував ветеранам за те, що вони є. За те, що своїм прикладом вчать нас жити, за мудрі слова та поради.
Цього вечора назва клубу «Зв’язок поколінь» цілком себе виправдала. Адже розповіді ветеранів про страшні події 1941–1945 років міцно пов’язали покоління з поколінням. Кожна розповідь – урок життя. Їм таки є про що розповісти, а нам є над чим замислитися. А що ми зможемо розповісти нашим дітям та онукам? Чи будуть нами пишатися майбутні покоління?
Цього дня справді відчувалася атмосфера великої родини. Спогади чергувалися із жартами, порадами, а на очах були сльози. Згадували тих, хто вже відійшов у вічність, і ділилися планами на майбутнє.
Спілкуючись, сивочолі наставники відзначили, що нинішнє покоління не вміє радіти життю. Усе зводиться до поганого, але ж насправді ми просто не хочемо бачити те прекрасне, яке нам дарує сьогодення. Особливо болісно, зазначили бабусі, що молоді матері, гуляючи на вулиці, навіть глянути в бік дитини не дозволяють, швиденько хапають маля і йдуть геть. Раніше, кажуть, такого не було, а відомо, старі та малі тягнуться одне до одного…
Дружнє спілкування та затишні стіни храму сприяли тому, що всі присутні розходилися задоволені та щасливі, и, що головне, з думкою про те, що незабаром зустрінуться знову.