Відбулося освячення храму

27 листопада відбулася історична подія для нашого храму — велике освячення. На святковій Літургії зібралися ті, для кого храм Різдва Пресвятої Богородиці, ще з початку будівництва і до сьогодні, став рідним.

З благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія чин освячення та святкову Божественну літургію звершив вікарій Київської Митрополії єпископ Васильківський Миколай, керуючий Південним київським вікаріатством. Його Преосвященству співслужили: секретар Київської єпархії по місту Київ протоієрей Віктор Іващук, благочинний Печерського благочиння протоієрей Володимир Косточка, настоятель храму протоієрей Олег Мельничук та клірик храму ієрей Іоанн Сухоняк.

Наприкінці богослужіння з благословення Його Блаженства єпископ Миколай вручив церковні ордени та грамоти благодійникам храму та подякував, усім, хто бере активну участь у житті парафії.

Найтепліші емоції залишили по собі випущенні в небо голуби миру. Також, наслідуючи багаторічну традицію парафії, було висаджено дерево на подвір’ї храму.

Історія храму на честь Різдва Пресвятої Богородиці

21 вересня Православна Церква відзначає день Різдва Пресвятої Богородиці, а для в нашого приходу це подвійна радість, оскільки це ще й престольне свято храму.

Ось уже вчетверте парафія на честь Різдва Пресвятої Богородиці святкуватиме престольне свято.

А з чого ж все починалось? Чому саме на цьому місці виріс храм? Ми попросили настоятеля храму отця Олега напередодні свята згадати ці події.

— Отче Олеже, то як все починалося? Чому Ви взагалі вирішили будувати храм?

— Ще хлопчиком я мріяв збудувати храм, коли виросту. Я молився кожного дня, щоб Господь і Божа Матір допомогли мені. І потім, коли вже я став священиком, за кожною літургією я просив Божої допомоги в цьому.

— А чому Ви вирішили назвати новозбудований храм саме на честь Різдва Пресвятої Богородиці?

— Ви знаєте, історія з назвою була така: я завжди відчував особливу любов до Божої Матері і коли стало питання, в честь кого називати храм, то я перш за все вирішив порадитися зі своїм духівником, який знаходиться на святій горі Афон. Я сказав йому: «Я без Божої Матері нікуди і храм я хочу назвати в її честь». Він посміхнувся і відповів мені: «Коли в тебе така любов до Неї, то нехай буде так».

— Отець Олег, чим саме запам’ятався Вам сам процес будівництва?

— Я вникав у кожну деталь будівництва та вимагав, щоб кожний працівник, майстер, робочий виконували свою роботу якісно. Але, знаєте, кожний етап будівництва супроводжувався чудесами. Наприклад, в нас закінчився бетон. Раптом, приїжджає одна людина і каже: «Ми не можемо допомогти вам фінансово, але можемо надати бетон». Приїжджає інший і каже: «Отець Олег, можемо допомогти арматурою, залишилася від попереднього будівництва». Дивимося на цю арматуру, а вона за своїми характеристиками повністю підходить до проекту нашого храму. І таких випадків було дуже багато. Практично на кожному етапі будівництва зустрічалися подібні речі. Наші парафіяни цілими сім’ями брали участь в будівництві, допомагали хто як міг і тому всі вони вважають храм своїм, рідним.

— То можливо, саме цим і пояснюється та затишна сімейна атмосфера, яка панує у храмі?

— Звичайно, цей храм з самого початку задумувався як сімейний храм. Ми облаштували там дитячий куточок, де є пеленальний столик для немовлят, памперси, серветки та ігровий майданчик. Я вважаю, що сьогодні просто необхідно, щоб людина ввійшла та відчула, що вона знаходиться саме у сімейному храмі, де є затишок, де є сімейна атмосфера.

— Отець Олег, як Ви вважаєте, у чому полягає особлива місія настоятеля храму?

— Особлива місія настоятеля – працювати на результат і напрацьовувати механізми для отримання цих результатів. Це вимагає максимальної віддачі від тебе як від людини, потрібно мати від Бога певні дари, щоб реалізовувати ці плани і отримувати результат. Потрібно бути абсолютно щирим, відкритим до тих людей, які тобі допомагають. І, що найголовніше – щоб біля Престолу Божого кожну свою справу проговорювати з Господом.

Прес-служба храму на честь Різдва Пресвятої Богородиці